Треба кожного дня знову й знову  міркувати,

щоб зберегти життя думки

І. Бехер

Будь-яка активність впливає на інтелектуальний розвиток. Бездіяльність, лінощі ведуть до ігнорування  предметів та явищ навколишньої дійсності, відсутності волі в повсякденному житті. Ще в давній Греції вчені дійшли висновку, що природні здібності та геніальність потрібно розвивати і тренувати.

Парадоксально, але це факт, - в умовах тотальної комп’ютеризації відбувається повальна деградація особистості. Все більше людей носять з собою калькулятори і електронні записні книжки, телефони з виходом в Інтернет, не докладають вольових зусиль, щоб помислити чи запам’ятати щось без технологічної допомоги.

Пам'ять, увага, мислення – це функції мозку. Мозок такий самий орган, як руки, ноги, очі. Щоб зберегти здоров’я, людина робить фізичні вправи. Для того, щоб мозок був працездатним, йому теж потрібна гімнастика..

Професор психології Зигфрід Лерль, очолюючи Німецьке товариство розвитку розумових здібностей, провів численні дослідження і зробив висновок: чим активніше працює мозок, тим активніше й краще він розвивається.

Якщо мозок недостатньо працює, він втомлюється або перестає гнучко працювати Тривале зниження розумової активності приводить навіть до всихання й поступового відмирання нервових клітин у лобових частинах мозку. Це особливо помітно після тривалих відпусток і канікул. Так, за три тижні канікул коефіцієнт інтелекту в школярів знижується в середньому на 20 одиниць.

Зазвичай людський мозок найчастіше працює лише на 3-5% свого потенціалу. Тому  в повсякденній діяльності важливо задіяти якомога більше нервових клітин. В цьому може допомогти гімнастика для мозку, що включає:

1. Інтелектуальні ігри – кросворди, головомки, шахи, реверсі і т.і ( Рекомендовано хоча б по 30 хвилин щодня.)
2. Усний рахунок (Мозок потребує математичної зарядки!).
3. Швидкочитання (Швидке читання текстів для мозку - як швидкий біг для спортсмена).
4. Регулярні тренування уважності і спостережливості (Спостережливість – перший крок в тренуванні здатності утримувати увагу певний час. Геній (за І. Павловим) – це вища здатність концентрувати увагу на предметі.)
5. Творчий підхід до справи і роздуми над нестандартними запитаннями (Життєво необхідно, особливо, коли вдома діти, які потребують відповіді на кожне чому? і як?).
6. Щоденне наповнення бази пам’яті і поетапне повторення (Поставити собі за мету кожного дня запам’ятати куплет пісні чи вірша, вивчити 3 слова іноземною мовою. Як багато ми будемо знати вже через рік! ).

Більшість людей намагається не тільки присісти при кожному зручному випадку, але й розслабити свій мозок при кожній можливості. Це прагнення є природнім, проте людині навіть в стані відпочинку потрібно постійне посильне навантаження.  Повне внутрішнє розслаблення  зумовлює стан ідіотії, може стати причиною деградації здібностей і особистості людини.

В мозку є великі резерви, потрібен лише стимул і правильний підхід. Спробуйте застосувати на практиці один з них.  В процесі напруженої роботи чергуйте три кола уваги (мале – книга, середнє  - приміщення, велике – вулиця), тому що довге перебування в одному з них є причиною перевтоми. Іншими словами, якщо ви працювали довго, наприклад, за комп’ютером, то не варто братися за шахи, книгу чи в’язання, оскільки ці види діяльності теж перебувають у малому колі уваги. Щоб попередити перевтому, необхідно через 1-2 години перейти в середнє коло уваги (на кухню, спортзал, на сцену тощо) або у велике коло уваги (на вулицю, до річки, у парк тощо). І навпаки після тривалого перебування на вулиці корисно перейти в середнє або мале коло уваги.

Чергування кіл уваги дозволить вам довго й продуктивно займатися потрібними справами впродовж усього дня і допоможе уникнути емоційного виснаження. Гімнастика для мозку ж не дозволить вам загубити свій талант.

Пам’ятайте: «Всі люди народжуються геніями, але через лінощі
щодня по крихті втрачають свою геніальність...»

• Основа поведінки агресора – це завжди страх. Тільки боягуз б’є слабшого. Це ж не про тебе?
• Це не круто, не смішно і не весело!!! Ти робиш іншій людині боляче. Це може призвести до непоправних результатів – аж до суїциду жертви. Ти ж не хочеш прожити з цією провиною все життя?
• Цькування інших – це по-дитячому. Насправді ти вже виріс.
• Коли ти подорослішаєш, тобі буде соромно за свої дії, і навіть твої друзі з часом зрозуміють, що ти діяв неправильно і погано. Вони не захочуть спілкуватися з тобою після закінчення школи. Ти дійсно цього хочеш?
• Не думай, що інші схвалюють твою поведінку і всі на твоєму боці. Їх висновки і дії можуть бути зовсім не такими, на які ти розраховуєш.
• Самоствердження за рахунок інших – це тупо. Так ти не станеш справжнім героєм. Шукай нормальні способи самоствердження.
• Агресія щодо слабших псує життя не лише жертві, але й тобі. Ти ж не хочеш спаплюжити свою долю?
• Іноді люди направляють свою агресію не на тих, хто винен у їх бідах: вони можуть бути невдоволені собою або їх ображає хтось інший. Може, варто спочатку розібратися в собі?
• Ображати інших – це ганебно. Ти ж не підлий жорстокий цькувальник?
• Все можна виправити поки ще не пізно. Ти достатньо сильний, щоб це припинити!

• Не думай, що ти в безпеці: якщо проблему булінгу не вирішити, ти можеш стати наступною жертвою, незалежно від того, як ти себе поводиш і з ким дружиш.
• Пройде час, і тобі буде сумно і неприємно згадувати, що ти міг щось зробити, але пасивно спостерігав чи хихотів, коли над кимсь знущалися. Твої спогади про школу можуть бути назавжди затьмарені.
• Не обов’язково ставати героєм, щоб когось захистити. Якщо проблему не замовчувати, вона перестане бути такою гострою і з часом буде вирішена. Почни про це говорити.
• Якщо тобі пропонують приєднатися до знущань з когось, скажи твердо «ні!».
• Можеш також сказати «Мені це не подобається», «Це неправильно», «Слабших гнобити – мужності не треба».
• Якщо знущання загрожують здоров’ю жертви, терміново клич на допомогу когось із дорослих.

1. Не думай, що ти в чомусь винний чи гірший за інших: жертвою булінгу може стати будь-хто.
2. Про всяк випадок, спробуй визначити, що саме у твоїй поведінці чи зовнішності може дратувати однокласників. Зверни особливу увагу на охайність, дотримання правил гігієни, наявність неприємного запаху тощо.
3. Уникай ситуацій, за яких ти можеш залишитись один на один з кривдниками. Ходи безпечними маршрутами!
4. Не намагайся зрозуміти і виправдати агресорів, але й не роби з них монстрів – іноді вони дійсно не розуміють всієї міри того лиха, яке коять.
5. Зроби спробу поспілкуватися наодинці з лідером, який провокує цькування, – без своєї «свити» він може виявитися нормальною людиною.
6. Стримуйся та уникай відкритого конфлікту – не виказуй страху, не дратуйся, не плач, не давай волю гніву, не лізь першим у бійку, за можливості просто покидай «поле бою».
7. Зрозумій, що кривдникам приносить задоволення твоє реагування на цькування. Проаналізуй, яка твоя реакція найбільше надихає твоїх кривдників і роби навпаки.
8. Спробуй взагалі не реагувати, але це не має бути вдавана байдужість – тебе дійсно повинні не зачіпати дражнилки чи глузування. Цьому можна навчитися.
9. Поговори з психологом, пошукай тренінги або поради з впевненої поведінки, керування гнівом, вміння казати тверде «ні».
10. Навчись найпростішим способам зберігати спокій: порахуй до 10, повільно подихай, уяви себе в якомусь безпечному місці.
11. Пам’ятай вислів: «Чим складніша проблема, тим рівніша спина». Тримайся впевнено, стій прямо, дивись у вічі або розфокусованим поглядом «крізь кривдника».
12. Підготуй і старанно завчи декілька фраз-відповідей на глузування. Потренуйся невимушено і з байдужим виглядом їх промовляти. Спробуй знецінювати ситуацію, використовуючи гумор.
13. Не фокусуйся на шкільних проблемах. Шукай друзів за інтересами. У гуртках та спортивних секціях більше шансів знайти однолітків зі схожими уподобаннями.
14. Не применшуй проблему. Якщо тобі некомфортно, сумно і не хочеться йти до школи – це вже достатньо серйозно. Не тримай ситуацію в секреті!
15. Не сподівайся, що «якось буде», і все минеться само собою. Проблему доведеться вирішувати.
16. Один у полі не воїн. Звернися по допомогу до того, кому ти довіряєш. Це може бути друг чи подруга, старший брат чи сестра, вчитель, хтось із шкільної адміністрації, класний керівник, учитель, психолог, батьки, друзі батьків тощо.
17. Поспілкуйся зі старшими учнями – у них можуть бути свої історії успіху і сучасний підхід до проблеми.
18. Миттєво повідомляй батьків та всіх, кому довіряєш, якщо мав місце щонайменший прояв фізичного насилля: наступного разу все може бути набагато серйозніше.
19. Не виконуй сліпо всі поради, що тобі дають. Спочатку оціни, наскільки вони прийнятні для тебе і реальні з точки зору твого внутрішнього стану, впевненості в собі і чи враховують усі обставини й особистісні риси кривдників. Успіхів!!! Ти зможеш це!