Усім нам не хочеться думати про погане і, тим більше, говорити про це з дітьми, щоб зайвий раз не наганяти на них страху. Та раптом це одного разу може врятувати їм життя?

Багато хто вагається, чи взагалі потрібно обговорювати ситуацію в країні, воєнну загрозу… Потрібно.  Для прикладу, ми ж навчаємо дітей правил пожежної безпеки. Ми робимо це не для того, щоб лякати пожежою, а щоб людина, опинившись у ситуації пожежі, могла себе врятувати. Знання нам потрібні до того, як подія трапиться, бо важлива кожна секунда. 

Ми говоримо про безпеку не тому, що щось небезпечне має статися, а для того, щоб "натренувати м'яз безпеки", щоб відчувати свою силу в будь-якій ситуації.

"Дуже важливо поговорити з дитиною про ситуацію, пояснити їй, що відбувається, відповідно до її віку, і поділитися своїми почуттями. Поясніть їй, що відчувати страх – природно, і що їй не треба соромитися цього".

Дітей слід навчити правил поведінки, розповісти про можливі запобіжні заходи і алгоритм евакуації в школі, методи подолання тривоги та страху, наголошувати на важливості дотримання інструкцій, а найголовніше дорослі мають бути взірцем спокою та впевненості. 

Що батьки можуть зробити вже?

• Давати раду своїй тривозі.
• Щоб мінімізувати негативний вплив надзвичайних ситуацій,рекомендується підтримувати вдома звичний розпорядок дня та невимушену атмосферу, обмежити вплив ЗМІ на дитину, організувати їй заняття спортом і можливість виражати емоції різними способами – за допомогою гри, малювання, письма чи інших видів мистецтва.

• Розробити домашній план безпеки.

Домашній план безпеки має включати: план евакуації (під час пожежі, замінування, обстрілу), тривожну валізку (рекомендацій в соціальних мережах уже є багато) та способи оповіщення одне одного (номери телефонів, місце зустрічі при розлученні, адресу родича, в якого можна всім зустрітися).

• Вчити дітей технік подолання тривожних станів (можна спільно практикувати).
• Покласти у шкільний ранець аркуш із домашнім планом безпеки, улюблену іграшку, пляшку з водою, сухе печиво/шоколадний батончик.
• Дізнатися в адміністрації освітнього закладу затверджений план безпеки. 

Важливо:

• поділитися своїми почуттями й думками з приводу ситуації, що виникла (ваші стратегії подолання стресових ситуацій можуть допомогти дитині стабілізувати її стан);
• спитати дитину, чи є в неї запитання, на які вона не має відповідей;
• стежити за станом здоров’я дитини (якщо виникли труднощі з засинанням, нічні кошмари, страхи, соціальна ізоляція, залежності від алко/наркоречовин, проблеми з фізичним здоров’ям (головний біль, закрепи, енурез, швидка стомлюваність) — зверніться до сімейного лікаря, психолога);
• допомогти дитині знайти спосіб бути корисною, щоб послабити відчуття безсилля та безпорадності.

А тепер про методи і вправи зниження тривоги та страху:

1. Найпростіші практики, щоб скинути напругу:

• Потупотіти ногами. Під час цього процесу ми ніби скидаємо напругу в землю.
• Щільно притиснути долоні до твердої стіни, спираючись на неї тілом. Тіло має бути розслабленим. Ефект досягається через відчуття стійкості позиції, напруга скидається в стіну.
• Пройтися твердими кроками до вікна чи певного предмету, зосередившись на контакті з поверхнею землі
• Випити звичайної води
• Вправа «Диригент», яка дозволяє відчути можливості емоційного звільнення через рухи. Із закритими очима під швидку музику робимо достатньо інтенсивні та різкі рухи, ніби диригуючи, при цьому намагаючись звільнитися від непотрібної емоції.
•  
  2. Дихальні вправи (для збільшення вуглекислого газу в крові та зниження рівня адреналіну):

• «Квітка та свічка» — повільно вдихаємо пахощі уявної квіточки і вслід задмухуємо уявну свічку; послідовно вдихаючи та

• видихаючи повітря; 
• «Супермен» — стати в позу супергероя розставивши широко ноги, руки покласти на боки, повільно вдихати повітря і подумки проговорювати «я супермен, я з усім упораюся».

3. Фізичні вправи для розслаблення напружених м’язів:

• «Лимонад» — витягніть руки перед собою, уявіть, що в руках маєте половинки лимона, сік якого потрібно вичавити для приготування лимонаду, і починайте стискати кулаки; 
• «Вартовий та лялька» — уявіть, що ви вартовий галактики, і станьте в непорушну напружену позу. На рахунок прийміть позу розслабленої ляльки, яка зроблена з тканини, отже в неї всі частини тіла вільно рухаються.

4. Вправи для формування відчуття себе в безпеці шляхом переключення уваги і уяви:

• «Моя картина» — уявіть собі картину на стіні. Ви можете прислухатися й уявити спів пташок та відчути пахощі навколо. За можливості можна перенести уявну картину на аркуш паперу. 
• «5, 4, 3, 2, 1» — назвіть п’ять предметів, які бачите; чотири — які чуєте, доторкніться до трьох предметів; відчуйте запах двох предметів; проведіть язиком по зубах у пошуках смаку.
• «Візьми себе в руки» — слід міцно обхопити себе руками навхрест за боки або лікті та притиснути руки до грудей. 

Підсумуємо вправи універсальною технікою :

• Техніка «7 – П»

Кожний крок супроводжується жестом

1. Піймай, схопи емоцію (наприклад, злість). Жест: двома руками щось вхопити. Зміст: фіксація наявності переживання, розпізнання емоції.
2. Продихати негативну емоцію. Жест: руки на животі. Зміст: глибоке дихання має заспокійливий вплив.
3. Попий водички. Зміст: прохолодна вода допомагає прийти до тями.
4. Потягнись. Рухові дії: потягнутися до гори, у сторони, окремо витягнути ноги, руки. Зміст: потягування, розтягування зменшує м’язову напругу, послаблює емоцію.
5. Подумай, проаналізуй! Жест: руки покласти на маківку голови. Подумки дати відповіді на запитання: «Що зараз відбувається?», «Що я хочу?», «Як вчиню наступного разу в аналогічній ситуації?».
6. Поклади у серце позитив, наповни його іншою емоцією. Подумайте, яку емоцію ви хотіли б переживати та наповніть нею серце. Жест: руки до серця. Зміст: природа не любить порожнечі, тому звільнене від негативної емоції місце краще заповнити позитивом.
7. Подякуй! Разом скласти долоні й подякувати долі за можливість здобувати цінний досвід. Зміст: формування уміння бути вдячними.

Переживайте неприємності лише в міру їх надходження. Просто сидіти тривожитися, переживати, довести себе та інших до паніки не варто.. Будуть якісь дії чи вказівки– будем поводитись відповідно.

Головне: користуватися правильною, довірливою інформацією + на одну негативну емоцію у вас повинно бути 7 позитивних. Позитивні емоції – вони дуже і дуже дрібненькі. Зосередьтеся на маленьких радощах: ой, як смачно! Яке сьогодні тепле сонечко!....  Моніторинг показав, що людина, яка вранці почула погані новини, далі автоматично впродовж дня не тікає від негативної інформації, а дошукує. І на вечір вона, звичайно, з розведеними руками: біда, ой-ой-ой, жах... Щоб цього не трапилося, створіть настрій зранку, творіть елементарну радість собі та близьким, щоб накопичувати її впродовж дня.

1. Допомагайте дитині в задоволенні основних людських потреб (почуття безпеки, любові, поваги до себе та оточуючих), оскільки людина, енергія якої пригнічена загальними проблемами, найменш спроможна досягти висот самовираження.
2. Не позбавляйте дитини ігор, забав, казок, створюйте умови для виходу дитячої енергії, рухливості, емоційності.
3. Залишайте дитину на самоті й дозволяйте займатися своїми справами. Пам’ятайте: "Якщо ви хочете своїй дитині добра, навчіть її обходитися без вас".
4. Підтримуйте здібності дитини до творчості й виявляйте співчуття до невдач. Уникайте незадовільної оцінки творчих спроб дитини.
5. Будьте терплячими до ідей, поважайте допитливість, запитання дитини. Відповідайте на всі питання, навіть, якщо вони, на ваш погляд, виходять за рамки дозволеного.
6. Навчайте не того, що може сама дитина, а того, що вона може опанувати за допомогою дорослого.
7. Пам’ятайте, що для дитини чогось не вміти, щось не знати – це нормальний стан речей. На те вона й дитина. Цим не можна дорікати. Соромно самовдоволено демонструвати перед дитиною свою перевагу в знаннях.
8. Дитина не повинна панічно боятися помилитися. Неможливо навчитися чогось, не помиляючись. Намагайтеся не виробити в неї страху перед помилкою. Почуття страху – поганий порадник. Воно придушує ініціативу, бажання вчитися, радість життя і пізнання.
9. Ви не ідеал, а значить, не зразок наслідування в усьому і завжди. Тому не змушуйте дитину бути схожою на вас.
10. Визнайте за дитиною право на індивідуальність, право бути іншою.

• Для успішного навчання ми маємо перетворити свої вимоги на бажання дитини.
• Запам’ятайте: маленькі діти не бувають ледачими.
• "Лінощі" дитини – сигнал вашої безпорадності у навчально-виховній діяльності, в обраній вами методиці роботи з дитиною. Міняйте тактику  і стратегію! Проявіть креативність!

Весь медіапростір заполонили повідомлення про небезпечні та смертельні ігри в соціальних мережах. У соціальній мережі Тік Ток набула популярності гра під гаслом «Випий 40 таблеток і подивись, що буде». Як наслідок, одна дівчинка в Україні, яка випила 40 таблеток, померла від передозування, інші знаходяться під наглядом лікарів.

Батьки, вчителі, представники громадськості б’ють на сполох «Що робити?».  Щоб вберегти дітей від біди, всі кидаються перевіряти телефони дітей на членство в небезпечних групах за списками, які активно поширюють в соціальних мережах, забороняють і т.д. СТОП! Не варто робити рекламу групам смерті!!! Хто не знав про них, вже розпочали пошук, щоб просто перевірити свою ілюзію невразливості і безсмертя як «Геркулеси», проявити героїзм. Давайте діяти в іншому напрямку! Подбаємо про корисні захоплення своїх дітей!

Першочергове завдання батькам – показати альтернативу небезпечним іграм, подбати, щоб дитина реально була захоплена чимось прогресивним та не руйнівним, щоб у неї не було часу і можливості здійснювати дурниці.  Просто уроків в школі для цього недостатньо!

Багато вільного від уроків часу діти проводять без діла, домашніх завдань готувати не хочуть, чим зайнятися цікавеньким не знають, беззмістовно сидять за своїми смартфонами і починають вигадувати собі розваги, які часто не є зовсім безпечними. Тому краще допомогти дітям знайти себе  в реальному житті і чимось їх зайняти. Відмовки батьків типу «вона нічого не хоче», «а що я зроблю» - не конструктивні. Значить не все спробували, забули про цікаве дозвілля без цифрового простору, не забезпечили всім необхідним  для повноцінного розвитку, не виховали ранній інтерес до відкриттів  і  розвитку таланту.

Для дітей, увагу яких батьки з дитинства займають телефонами, комп’ютерними іграми, соціальними мережами заради «лайків», всі захоплення зводяться до цифрового формату.  Життя у віртуальному світі цікавіше. Там – новизна, крутизна, сила … Наприклад, у комп’ютерних іграх, де вбивають, у них є багато життів. І ця ілюзія невразливості сприяє участі в небезпечних іграх в реальному житті. Це як «феномен Геркулеса» – скільки тебе не вбивай, ти виживеш!!!   Небезпечна гра може стати саме тією сферою, в якій дитина чи підліток  хоче спробувати щось нове і захопливе, довести свою силу чи гіпотезу безсмертя.

Бесіди  про небезпечні ігри, які вони є і те, як відбуваються ці ігри, слід проводити дітям дуже обережно. Якщо добре  не обґрунтувати  і не пояснити наслідки того, що так робити не можна, то це призведе до зворотнього результату, викличе інтерес.  У дітей ще немає стратегії поведінки дорослого. Для них ще багато чого сприймається як таке, що явно не несе шкоди життю. У тих, хто старший, спроба проявити себе в небезпечній грі може бути пов’язана  з гормонами і зайвою енергією. Допоможіть знайти, куди скерувати зайву енергію!

Це треба знати всім:

• Соціальні мережі викликають залежність. Челледжі, небезпечні ігри та квести – теж одна з форм залежності, яку не слід ігнорувати.
• Ігри, пов’язані з ризиком, прояви жорстокості по відношенню до однолітків – це також прихований комплекс неповноцінності, що розвивається на фоні психологічних травм, отриманих в дитячому віці. Конфлікти батьків, нестабільність, відсутність поваги і визнання досягнень, насильство в сімейному колі і не тільки...  Якщо в родині дитину не чують, такі ігри – це грубо кажучи «зливна яма», де можна хоч якось «каналізувати» свої емоції.
• Якщо у дитини з’явилася невластива дратівливість і тривожність, то вона в групі ризику і може вихлюпувати свої емоції через небезпечні «модні» ігри.
• Дитина почала ігнорувати, не чує запитань, стала запальною, менше концентрується на уроках, більше часу проводіть разом, з’ясуйте, що відбувається до того, як вона втратить здоровий глузд і навчиться «кайфувати» та «розслаблятися»  в іграх з соціальних мереж.
• Не діліть дітей на своїх та чужих. Якщо сьогодні в тенета гри потрапила сусідова дитина, не замовчуйте факти! Сьогодні в грі - чужий, завтра -  ваш друг, син чи дочка.
• А головне запам’ятайте : «Небезпечні ігри у дітей і підлітків пов’язані з відсутністю яскравих моментів у реальному житті!!!» Організовуємо родинне цікаве і корисне дозвілля! Вчимо дітей основам безпечної поведінки онлайн та в реальному житті! Соціальні мережі використовуємо з розумом!

Через пандемію #COVID19 ми всі переживаємо непрості емоції.

Як батьки, зараз ви можете відчувати стрес, розчарування та емоційне вигорання. Через напружену ситуацію ваші діти, ймовірно, відчувають те ж саме.

Щоб хоч трішки допомогти один одному, потрібно володіти певним рівнем психологічної культури і знаннями.

Найкращі та дієві способи першої психологічної допомоги собі та близьким можна опанувати за тематичними посиланнями:

як подолати стрес та попередити емоційне вигорання: http://bit.ly/3pDSYBQ

як гармонійно та екологічно виховувати дитину: http://bit.ly/3j1l8Eh

як допомогти дитині, яка перебуває в стресі: http://bit.ly/2YyaCeh